Комісії за приймання карткових платежів як інфраструктурна рента

Найдорожча стаття витрат — та, що не має окремого рядка у звітності

Комісія за приймання карткових платежів (merchant service charge, MDR) — це не лише плата за банківську послугу, а й форма інфраструктурної ренти. Рентою вона стає тоді, коли бізнес не може відмовитися від карткової інфраструктури без втрати клієнтів і виручки, але не має переговорної сили, щоб впливати на її вартість. Комісія стягується автоматично як відсоток від обороту, її структура непрозора для торговця, а ринок платіжних систем є висококонцентрованим. Для бізнесу з низькою маржинальністю еквайрингова комісія може поглинати частку економіки, співставну з прибутком, — тому нею потрібно управляти як окремою закупівельною категорією.

Автор статті Липатников Сергій

Вступ

У 2025 році 65,4% суми всіх операцій із платіжними картками в Україні пройшло безготівково — приймання карток перестало бути опцією і стало умовою доступу до виручки (дані НБУ). Водночас кожен безготівковий платіж зменшує виручку торговця на розмір еквайрингової комісії, яка не має окремого рядка в більшості управлінських звітів.

Ця стаття пояснює економічну механіку карткових комісій: хто і за що отримує гроші всередині merchant service charge, чому торговець майже не впливає на ставку і як це відображається на маржинальності, EBITDA та грошовому потоці. Завдання — не звинуватити банки чи платіжні системи, а показати власнику і CFO, де саме влаштована втрата маржі та яка її частина є керованою.

Чому комісії за приймання карткових платежів можна вважати інфраструктурною рентою?

Комісія стає інфраструктурною рентою, коли одночасно виконуються дві умови: відмова від інфраструктури економічно неможлива, а вплив на її ціну — недоступний. Картковий еквайринг відповідає обом критеріям для більшості роздрібних бізнесів.

Визначення. Інфраструктурна рента — це дохід власника обов’язкової інфраструктури, розмір якого визначається не собівартістю послуги і не конкуренцією, а самим фактом контролю над «вузьким місцем», через яке проходить чужа економічна активність.

Економічна механіка ренти в карткових платежах складається із семи елементів:

• Залежність від інфраструктури. Відмова від приймання карток означає пряму втрату клієнтів: в Україні 95,5% операцій із картками за кількістю — безготівкові (НБУ, підсумки 2025 року).
• Висока концентрація. Правила і тарифну архітектуру ринку задають дві міжнародні платіжні системи — Visa і Mastercard; у США на них припадає понад 80% ринку (дані Nilson Report у викладі Merchants Payments Coalition).
• Мережеві ефекти. Що більше держателів карток, то обов’язковішим стає приймання карток для торговця; що більше торговців, то ціннішою є картка для споживача. Двосторонній ринок посилює позиції платформи, а не її користувачів.
• Асиметрія переговорної сили. Ставки interchange (міжбанківської комісії) встановлюють платіжні системи, а не сторони угоди; окремий торговець не бере участі в цьому ціноутворенні.
• Автоматичне утримання. Комісія списується до зарахування коштів: торговець отримує виручку вже за вирахуванням MDR і не ухвалює окремого платіжного рішення.
• Слабка видимість вартості. У P&L комісія часто «розчинена» в нетто-виручці або інших витратах і не управляється як категорія витрат.
• Перенесення витрат. Комісія або переноситься в ціну товару для всіх споживачів, або абсорбується маржею торговця.

Тут доречне управлінське формулювання, яке переводить проблему з мови тарифів на мову корпоративних фінансів. Оскільки комісія стягується як відсоток від виручки, банк і платіжна система економічно поводяться не як постачальник послуги, а як учасник бізнесу з часткою в обороті: фактичний «партнер», якого ніхто не обирав, який не вносив капітал, не розділяє операційних ризиків, але отримує свою частку з кожної транзакції — першим і гарантовано.

Саме це відрізняє еквайринг від оренди, зв’язку чи логістики: вони теж є обов’язковими, але тарифікуються за обсяг послуги, а не часткою від виручки клієнта.

Як працює економіка карткового платежу?

У кожному картковому платежі беруть участь п’ять сторін, і комісія торговця розподіляється між трьома з них. Розуміння цього ланцюжка — основа будь-яких переговорів щодо еквайрингу.

Учасники транзакції:

• Споживач — держатель картки, сплачує ціну товару.
• Торговець — приймає оплату й отримує суму за вирахуванням комісії.
• Банк-еквайр — обслуговує торговця: термінал/шлюз, зарахування коштів, звітність.
• Банк-емітент — випустив картку споживача, несе кредитний і fraud-ризик за нею.
• Платіжна система (Visa, Mastercard) — володіє «рейками»: правилами, стандартами, маршрутизацією та клірингом.

Рух грошей влаштований так: торговець отримує net settlement — суму покупки мінус merchant service charge. Із цієї комісії більша частина (interchange fee) йде банку-емітенту, частина (scheme/network fees) — платіжній системі, залишок — маржа банка-еквайра.

Ключовий управлінський висновок: торговець сплачує комісію еквайру, але її розмір переважно визначається тарифами, які встановлює платіжна система на користь емітента. Прямого договору між торговцем і тим, хто отримує основну частину його комісії, не існує.

З чого складається комісія за еквайринг?

Merchant service charge (MDR — merchant discount rate) складається з трьох основних шарів: interchange fee банку-емітенту, комісій платіжної системи та маржі банка-еквайра. Переговорами торговець фактично може впливати лише на останній шар.

Таблиця 1. Структура комісії за картковий платіж

Практичний наслідок: порівнювати пропозиції еквайрів за «єдиною ставкою» (blended rate) — означає не бачити, яка частина комісії є некерованою базою, а яка — переговорною маржею. Модель interchange++ розкриває ці шари окремо.

Орієнтир для України: базова ставка interchange за споживчими картками обмежена рівнем 0,7% на період воєнного стану (меморандум НБУ, Visa і Mastercard; чинний тариф Visa Ukraine IRF від 23.08.2025 підтверджує 0,70%). Якщо торговець при цьому сплачує еквайру сумарні 1,8–2,5% (типовий ринковий діапазон), то спред понад 1 процентний пункт — це зона тендера і переговорів.

Чому бізнес часто не бачить повної вартості карткових платежів?

Бізнес не бачить вартості карткових платежів тому, що комісія утримується автоматично до зарахування виручки і не проходить як окреме платіжне рішення. Витрата, яку ніхто не «оплачує» вручну, не потрапляє у фокус управлінського контролю.

Три механізми прихованості:

• Обліковий. Комісія часто відображається згорнуто (нетто-виручка) або в «інших банківських витратах», без виділення в окремий рядок P&L і без owner’а цієї категорії.
• Психологічний. Списання «десятих часток відсотка» з кожної транзакції не сприймається як значна сума — на відміну від річного рахунку на ту саму величину.
• Структурний. Blended-ставка приховує декомпозицію: торговець не бачить, скільки йде емітенту, скільки системі, скільки еквайру, і не може оцінити справедливість маржі.

Тут варто застосувати тезу, на якій ґрунтується ця стаття: «найдорожча стаття витрат — та, що не має окремого рядка у звітності». Для ритейлу і HoReCa еквайрингова комісія за обороту в десятки мільйонів гривень — це повноцінна стаття витрат рівня оренди, яка існує поза бюджетним контролем.

Додатковий і майже завжди упущений факт: комісія нараховується на повну суму чека, включно з ПДВ. Торговець сплачує відсоток у тому числі з грошей, які транзитом ідуть державі.

Що показує український ринок безготівкових платежів?

Український ринок показує стале зростання безготівкових операцій і платіжної інфраструктури: залежність бізнесу від приймання карток щороку посилюється. Ключові дані НБУ за підсумками 2025 року:

• Обсяг і кількість операцій: із платіжними картками українських емітентів здійснено 9 512,3 млн операцій на суму 7 157,2 млрд грн (НБУ, підсумки 2025 року).
• Частка безготівкових операцій: 65,4% за сумою і 95,5% за кількістю всіх карткових операцій (2024 рік: 64,5% і 94,6% відповідно) (НБУ).
• POS-інфраструктура: кількість платіжних терміналів у торговельній мережі зросла за рік на 12,5% — до 558,6 тис., із них близько 85% — безконтактні; кількість торгових точок, що приймають картки, зросла на 18,5% — до 614,1 тис. (НБУ).
• Активні картки: 65,4 млн активних платіжних карток (+11,4% за рік), із них 20,7 млн токенізованих (+25,9%) (НБУ).
• Interchange-регулювання: за меморандумом НБУ, Visa і Mastercard (травень 2021 року, погоджений АМКУ) граничну ставку interchange поетапно знижено з 1,2% (липень 2021) до 1,0% (липень 2022) і 0,9% (липень 2023); на період воєнного стану діє додаткове зниження до ≤0,7% (з 01.09.2023).

Управлінська інтерпретація: ринок пройшов точку неповернення. За 95,5% безготівкових операцій за кількістю відмова від приймання карток для роздрібного бізнесу еквівалентна відмові від клієнтської бази — що і є першим критерієм інфраструктурної ренти.

При цьому український регуляторний режим м’якший для торговця, ніж американський: у США середня ставка interchange за кредитними картками Visa/Mastercard досягла 2,36% і не обмежена регулятором, а сукупні карткові збори торговців у 2025 році становили $198,25 млрд (Nilson Report у викладі Merchants Payments Coalition). Україна з граничними 0,7% — приклад того, що рівень «ренти» є політико-регуляторною, а не ринковою величиною.

Чим комісія як інфраструктурна рента відрізняється від звичайної плати за послугу?

Ключова відмінність — у механізмі ціноутворення: звичайна послуга тарифікується від собівартості та конкуренції, рента — від контролю над обов’язковою інфраструктурою і частки в чужій виручці.

Таблиця 2. Комісія як послуга vs інфраструктурна рента

Звідси — продовження управлінської метафори «незваного партнера»: акціонер отримує дивіденди з прибутку і після всіх ризиків, тоді як отримувач процентної комісії отримує свою частку з виручки, до витрат, збитків і податків торговця. Це становище краще, ніж у власника бізнесу.

Важливе застереження для збалансованості: частина комісії має реальне економічне наповнення — банк-емітент несе кредитний і fraud-ризик, платіжні системи утримують інфраструктуру безпеки та клірингу. Рентна складова — це не вся комісія, а та її частина, яка існує за рахунок переговорної асиметрії і перевищує конкурентний рівень.

Як карткові комісії впливають на маржинальність бізнесу?

Карткова комісія зменшує маржу непропорційно своїй номінальній ставці: відсотки рахуються від виручки, а прибуток становить лише малу частку виручки. Тому «2% з обороту» на рівні EBITDA перетворюються на двозначні відсотки.

Ілюстративний розрахунок (модельні припущення, не галузева статистика). Роздрібний бізнес: виручка 100 млн грн, валова маржа 25%, EBITDA до еквайрингових комісій 7 млн грн. За ефективної ставки MDR 2,0% і частки карткових оплат 90%:

• комісія = 1,8 млн грн на рік;
• це 7,2% валового прибутку;
• і 25,7% EBITDA до комісії.

Таблиця 3. Як карткова комісія впливає на бізнес-показники

Чому ця проблема особливо чутлива для малого і середнього бізнесу?

Для малого бізнесу і бізнесу з низькою маржинальністю процентна комісія критична тому, що вона співставна із самою нормою прибутку. Там, де чиста маржа становить 2–4%, еквайрингова комісія в 1,5–2,5% означає, що платіжній інфраструктурі може йти сума, співставна з половиною потенційного прибутку бізнесу.

Ілюстрація: за чистої маржі 3% до врахування комісії та ефективного MDR 2% при повністю безготівковій виручці бізнес віддає платіжному ланцюжку 2 із 5 «потенційних» процентних пунктів прибутку — тобто 40%. За маржі 2% — половину. Це модельний розрахунок, але він показує порядок величин, який власник малого бізнесу зобов’язаний знати.

Додаткові фактори вразливості МСБ:

• Немає переговорної позиції. Великий ритейл отримує індивідуальні ставки і модель interchange++; малому бізнесу пропонується публічна blended-ставка «як є».
• Немає експертизи. У МСБ немає казначея або procurement-функції, здатної декомпозувати MDR і провести тендер еквайрів.
• Повна залежність від карток. У сегментах B2C через картки проходить переважна частина виручки — опція «приймати менше карток» відсутня.

У цьому сегменті метафора «незваного акціонера» перестає бути метафорою: частка виручки, що йде платіжній інфраструктурі, може перевищувати дохідність власника на вкладений капітал — за нульових вкладень і нульових ризиків отримувача комісії.

Як законодавство України регулює платіжні послуги та еквайринг?

Базовий акт — Закон України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30.06.2021 (введений у дію з 01.08.2022), який визначає правовий статус еквайрингу, категорії провайдерів платіжних послуг і повноваження НБУ як регулятора ринку. Прямої законодавчої «стелі» комісії еквайрингу в Україні немає — граничний interchange обмежений договірним інструментом.

Ключові елементи регуляторного контуру:

• Закон № 1591-IX «Про платіжні послуги» — рамковий акт, гармонізований із правом ЄС (логіка PSD2): 9 категорій провайдерів платіжних послуг, вимоги до еквайрингу, нагляд НБУ, основа для відкритого банкінгу.
• Нормативні акти НБУ щодо платіжних послуг, платіжних систем та електронних платіжних засобів, прийняті на виконання закону (реєстрація платіжних систем, правила випуску і приймання електронних платіжних засобів).
• Меморандум НБУ, Visa і Mastercard (17.05.2021, погоджений АМКУ): поетапне зниження граничного interchange 1,2% → 1,0% → 0,9%; окремим рішенням на період воєнного стану — до ≤0,7% з 01.09.2023, із поверненням до 0,9% після його завершення.
• Порівняльний контекст ЄС: Регламент (ЄС) 2015/751 (Interchange Fee Regulation) законодавчо обмежує interchange за споживчими картками: 0,2% для дебетових і 0,3% для кредитних. Український меморандум — «м’який» аналог цього режиму.
• Контраст США: кредитний interchange не обмежений; регуляторний тиск іде через суди (попередньо схвалена в червні 2026 року мирова угода Visa/Mastercard з торговцями на ~$38 млрд оціночних вигід; антимонопольний позов DOJ до Visa) і законопроєкт Credit Card Competition Act (S.3623).

Існування трьох різних режимів — законодавчого в ЄС, договірного в Україні, відсутності в США — саме по собі доводить: рівень карткової комісії визначається балансом переговорних і політичних сил, а не «природною» собівартістю.

Чи може бізнес знизити вартість приймання карткових платежів?

Так: комісія за приймання карток — керована закупівельна категорія, а не «погода». Некерованою є лише interchange-база. Маржа еквайра, структура тарифу, маршрутизація платежів і платіжний мікс піддаються оптимізації.

Послідовність дій:

• Діагностика (payment-аудит). Розрахувати ефективний MDR: усі утримані комісії / картковий оборот, у розрізі типів карток, каналів (POS/e-commerce) і провайдерів. Звірити фактичні утримання з договірними тарифами.
• Декомпозиція. Запросити в еквайра розкладку interchange / scheme fees / маржа. Відмова розкривати структуру — сама по собі сигнал для тендера.
• Тендер і модель ціноутворення. Провести конкурс 3–4 еквайрів; для обороту від кількох десятків мільйонів гривень — переходити на interchange++ замість blended-ставки.
• Платіжний мікс. Розвивати альтернативні рейки з нижчою вартістю: прямі рахунок-до-рахунку перекази (A2A), QR-оплати, накладені на систему миттєвих платежів — із коректним стимулюванням клієнта в межах правил платіжних систем і законодавства.
• Контрактна гігієна. Строки зарахування (settlement), комісії за chargeback, оренда терміналів, автоматична індексація — усе це предмет переговорів.
• Моніторинг. Щоквартальний контроль ефективного MDR і регуляторних змін (ставка interchange, розвиток A2A-інфраструктури НБУ).

Реалістичний економічний ефект — 30–80 базисних пунктів обороту (експертна оцінка, залежить від початкової ставки та обороту). Для бізнесу з EBITDA-маржею 6–8% це еквівалентно 4–10% EBITDA — ефект рівня повноцінної операційної програми, який досягається переговорами і структурою договору.

Що має зробити власник, CEO або CFO?

Перша дія — зробити вартість приймання платежів видимою: виділити її окремим рядком у P&L і призначити відповідального. Далі — управляти нею як будь-якою великою закупівельною категорією.

Чек-лист для управлінської команди:

• У P&L є рядок «вартість приймання платежів»; відомий ефективний MDR за останні 12 місяців.
• Відома декомпозиція комісії: interchange / scheme fees / маржа еквайра.
• Проведено тендер еквайрів за останні 18–24 місяці; для великого обороту розглянута модель interchange++.
• Комісія включена в юніт-економіку і в модель ціноутворення.
• Визначені KPI: ефективний MDR (б.п.), payment cost / EBITDA, частка A2A/QR в обороті, chargeback rate.
• Призначений owner категорії (CFO або казначей) і встановлений квартальний цикл перегляду.
• Відстежуються регуляторні тригери: статус меморандумної ставки interchange, розвиток миттєвих платежів НБУ, зміни правил платіжних систем.

Критерій успіху: зниження ефективного MDR у базисних пунктах без зростання chargeback rate і без падіння конверсії оплат.

FAQ

Що таке комісія за еквайринг (merchant service charge)? Комісія за еквайринг — це плата, яку торговець віддає за приймання карткового платежу; вона утримується із суми покупки до зарахування грошей на рахунок. Складається з interchange fee банку-емітенту, зборів платіжної системи та маржі банка-еквайра. Зазвичай виражається у відсотках від суми транзакції (MDR).

Хто насправді отримує комісію при оплаті карткою? Більшу частину комісії отримує банк-емітент картки у вигляді interchange fee, а не банк-еквайр, якому платить торговець. Платіжна система (Visa, Mastercard) отримує scheme fees за використання своєї інфраструктури, еквайр — маржу, що залишилася.

Що таке interchange fee простими словами? Interchange fee — це міжбанківська комісія, яку банк-еквайр перераховує банку-емітенту з кожної карткової транзакції. Її ставки встановлює платіжна система, а не учасники угоди. В Україні гранична ставка за споживчими картками обмежена рівнем 0,7% на період воєнного стану (меморандум НБУ, Visa і Mastercard).

Чому комісію за еквайринг називають інфраструктурною рентою? Тому що бізнес не може відмовитися від карткової інфраструктури без втрати клієнтів, але не має переговорної сили впливати на її ціну. Комісія стягується як відсоток від виручки, автоматично і незалежно від собівартості транзакції — це ознаки ренти, а не конкурентної послуги.

Скільки коштує приймання карткових платежів для бізнесу в Україні? Повна вартість складається з MDR (типово в діапазоні приблизно 1,3–2,5% залежно від обороту, галузі та каналу; точна ставка — предмет договору з еквайром), оренди терміналів і супутніх зборів. За interchange-бази 0,7% значна частина ставки — переговорна маржа еквайра. Для точної оцінки потрібен розрахунок ефективного MDR за власними виписками.

Як карткова комісія впливає на EBITDA? Комісія рахується від виручки, тому її вплив на EBITDA багаторазово більший за номінальну ставку. Наприклад, MDR 2% за EBITDA-маржі 7–8% може «з’їдати» близько чверті EBITDA до комісії. Для низькомаржинального бізнесу ефект ще вищий — аж до сум, співставних із половиною потенційного прибутку.

Чи можна законно знизити комісію за еквайринг? Так: провести тендер між банками-еквайрами, перейти на прозору модель interchange++, оптимізувати платіжний мікс за рахунок A2A- і QR-платежів, переглянути договірні умови. Некерована лише interchange-база; маржа еквайра — предмет переговорів.

Чи регулює НБУ комісії за еквайринг? Прямої законодавчої стелі комісії еквайрингу в Україні немає. НБУ регулює ринок платіжних послуг за Законом № 1591-IX «Про платіжні послуги», а граничний interchange знижений меморандумом НБУ з Visa і Mastercard (до ≤0,7% на період воєнного стану). Перед прийняттям рішень необхідно перевіряти актуальну редакцію норм.

Чим українське регулювання відрізняється від ЄС і США? У ЄС interchange обмежений законом — Регламентом (ЄС) 2015/751: 0,2% для дебетових і 0,3% для кредитних споживчих карток. В Україні діє договірний cap за меморандумом з НБУ (≤0,7%). У США кредитний interchange не обмежений, середня ставка досягла 2,36%, а тиск на комісії йде через суди і Конгрес.

Що таке blended-ставка і чому вона невигідна торговцю? Blended-ставка — це єдиний відсоток комісії для всіх типів карток, у якому еквайр усереднює свої витрати і маржу. Вона приховує структуру витрат: торговець не бачить, яка частина комісії — обов’язковий interchange, а яка — переговорна маржа. Модель interchange++ розкриває шари і робить можливим чесний тендер.

Чи правда, що комісія нараховується і на ПДВ у чеку? Так: MDR розраховується від повної суми транзакції, включно з ПДВ. Торговець сплачує комісію в тому числі з тієї частини виручки, яка транзитом перераховується державі.

Чи зросте interchange в Україні після війни? За умовами меморандуму після завершення воєнного стану передбачене повернення граничної ставки з 0,7% до 0,9%. Точні параметри залежатимуть від позиції НБУ, АМКУ і платіжних систем — перед публікацією і в плануванні варто закладати цей сценарій і відстежувати офіційні повідомлення НБУ.

Ключові висновки

Що важливо запам’ятати:

• Комісія за приймання карток — не просто плата за послугу: за неможливості відмови і відсутності переговорної сили вона працює як інфраструктурна рента.
• Відсоток від виручки робить платіжний ланцюжок фактичним «учасником» бізнесу, який отримує свою частку першим, нічого не інвестуючи і не несучи ризиків, — становище вигідніше, ніж у власника.
• Більша частина MDR — interchange банку-емітенту; правила задає платіжна система; переговорна зона торговця — маржа еквайра і структура тарифу.
• Україна: 65,4% безготівкових операцій за сумою, 95,5% за кількістю, 558,6 тис. POS-терміналів (НБУ, 2025) — залежність від інфраструктури вже незворотна, але interchange обмежений меморандумом НБУ (≤0,7%).
• Рівень комісії — регуляторна і переговорна величина, а не «природна»: ЄС (0,2/0,3%), Україна (0,7%) і США (2,36% у середньому за кредитними картками) живуть у трьох різних режимах.
• Для низькомаржинального МСБ комісія може поглинати частку, співставну з 40–50% потенційного прибутку (модельна оцінка), — це категорія витрат, яка потребує owner’а, KPI і регулярного тендера.
• Реалістична ціль оптимізації — 30–80 б.п. обороту, що для типового бізнесу еквівалентно 4–10% EBITDA (експертна оцінка).

Висновок

Карткова інфраструктура створила безперечну цінність: швидкість, безпеку і зростання конверсії оплат. Питання не в тому, чи платити за неї, а в тому, яка частина плати відповідає цінності, а яка існує лише тому, що в торговця немає альтернативи і переговорної позиції.

Для власника і CFO це означає просте управлінське завдання: перевести вартість приймання платежів із «невидимого утримання» в керовану закупівельну категорію з окремим рядком у P&L, KPI і циклом перегляду. Різниця між пасивним і активним підходом вимірюється відсотками EBITDA щороку.

Джерела і нормативні посилання

Офіційні / первинні:

• НБУ — «Операції з платіжними картками у 2025 році: більшість — безготівкові» (підсумки 2025 року: 9 512,3 млн операцій; 7 157,2 млрд грн; 65,4%/95,5%; 558,6 тис. POS-терміналів; 65,4 млн активних карток): bank.gov.ua/ua/news/all/operatsiyi-z-platijnimi-kartkami-u-2025-rotsi-bilshist–bezgotivkovi
• НБУ — дані за I квартал 2026 року (для актуалізації перед публікацією): bank.gov.ua/ua/news/all/kilkist-ta-suma-bezgotivkovih-operatsiy-iz-platijnimi-kartkami-zrostali-v-i-kvartali-2026-roku
• НБУ — меморандум з Visa і Mastercard про поетапне зниження interchange (17.05.2021): bank.gov.ua/en/news/all/komisiyi-intercheyndj-postupovo-znijuvatimutsya-natsionalniy-bank-visa-ta-mastercard-pidpisali-vidpovidniy-memorandum
• АМКУ / рішення про погодження зниження interchange до 0,7% на період воєнного стану (з 01.09.2023).
• Закон України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30.06.2021: zakon.rada.gov.ua/laws/show/1591-20
• Регламент (ЄС) 2015/751 (Interchange Fee Regulation): eur-lex.europa.eu/eli/reg/2015/751/oj
• Visa Ukraine — Interchange Reimbursement Fees (effective 23.08.2025), базова consumer-ставка 0,70%.
• Federal Reserve — Regulation II (дебетовий cap США; дані про зниження витрат емітентів).
• U.S. DOJ — позов до Visa щодо монополізації ринку дебетових мережевих послуг (24.09.2024).
• Congress.gov — S.3623, Credit Card Competition Act of 2026.

Ділова преса та галузеві джерела (з маркуванням):

• Reuters / Bloomberg / American Banker — попереднє схвалення мирової угоди Visa/Mastercard з торговцями (~$38 млрд оціночних вигід), суддя B. Cogan, E.D.N.Y., 09.06.2026.
• Merchants Payments Coalition (advocacy-джерело, транслює дані Nilson Report) — $198,25 млрд карткових зборів торговців США у 2025 році; середня ставка 2,36%; зростання пулу кредитних зборів $25,6 → $118,8 млрд (2009–2025).
• Публікації про меморандумну ставку 0,7% на період воєнного стану (ITC.ua, LIGA.net, Forbes.ua — за повідомленнями НБУ/АМКУ).

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною або фінансовою консультацією. Перед прийняттям рішень необхідно перевірити актуальні редакції нормативних актів і чинні тарифи платіжних систем.